ІСТОРИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ДАВНІХ ЛЮДЕЙ

Релігія є складовою частиною людського суспільства, яка впливає на його емоційний, ідеологічний та практичний аспекти, переплітаючись із соціальною структурою. Вона має ряд специфічних особливостей, таких як встановлення посередників у взаємодії людини з божествами, створення місць для ритуального поклоніння та виконання сакральних обрядів, а також створення відповідної атрибутики для ритуалів. Дослідження релігійної та ритуальної сфери первісного суспільства часто стикається з труднощами у визначенні подібних елементів, особливо в контексті суспільств, які не залишили текстових свідчень. Це зазвичай призводить до розмежування між ментальними аспектами, що стосуються релігійних вірувань, та матеріальними проявами, пов’язаними з ритуальними практиками.
Такий поділ створює певну відстань між дослідниками, які займаються реконструкцією обрядових дій (археологи), і тими, хто досліджує релігійні переконання та вірування давніх суспільств (історики релігії, антропологи).