ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ РАДЯНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ПОЛІТИКИ ЩОДО КУЛЬТОВИХ СПОРУД У СЕРЕДИНІ 1960-Х — НА ПОЧАТКУ 1970-Х РОКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР

Після усунення М. Хрущова з посади на жовтневому пленумі ЦК КПРС у 1964 році в державній політиці стосовно релігії відбулися помітні зміни. Хвиля репресій, що мала місце за часів „відлиги”, та невиконання обіцянок побудувати комунізм підірвали віру суспільства у можливість створення справедливого суспільства загального добробуту. Керівництво усвідомило, що прямі гоніння, обмеження прав священників та заборона духовної освіти в першу чергу шкодять авторитету самої радянської влади. У 1970-х роках ідеологи ЦК КПРС запропонували нову модель взаємин між державою та церквою. Замість цілковитого викорінення віри, метою стало її пристосування до комуністичної ідеології. Помітні були ознаки відходу партійно-державної верхівки від політики масового знищення культових споруд.

Нове керівництво на чолі з Леонідом Брежнєвим відмовилося від жорстких попередніх методів боротьби і перейшло до прихованої тактики поступового витіснення релігійних організацій із внутрішнього життя держави.