ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ Я-КОНЦЕПЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

Розвиток в сучасній психології традицій гуманістичного, особистісно-орієнтованого та психодинамічного підходів ставлять в ряд актуальних науково-практичних завдань вивчення проблеми реалізації потенціалу особистості, яка є різностороннім та багаторівневим психологічним поняттям. Серед феноменів, що певним чином характеризують цю різносторонність, чільне місце займає особистісна самоактуалізація.
Розглядаючи самоактуалізацію (за А. Маслоу) як досягнення найвищого рівня природного особистісного зростання, зокрема особистісної зрілості, максимальної вираженості психологічного здоров’я особистості, її високої психологічної культури, достатньої соціальної освіченості, а самоактуалізовану людину як таку, що досягає більш оптимального, ефективного й здорового рівня функціонування, особливого значення набувають питання професійної Я-концепції як важливої складової самоактуалізації майбутнього психолога.
У психологічній науці вітчизняними та зарубіжними вченими розкриваються різні аспекти феномену «Я концепція» особистості: К. Хорні, Т. Шибутані, Е. Еріксон та ін. (значення соціальних факторів у формуванні Я-концепції), І. С. Кон, А. Маслоу, А. Г. Асмолов, К. Роджерс, С. Л. Рубінштейн, В. В. Столін (місце Я-концепції в загальній структурі особистості, істотні ознаки Я-концепції та її структурні компоненти), Е. Еріксон, Г. М. Андреева, І. С. Кон, B. C. Мухіна (процесуальні елементи розвитку Я-концепції особистості, детермінанти її формування, психічні механізми розвитку і змін), Р. Бернс, З. Фрейд, І. С. Кон, Л. І. Божович, А. А. Прихожан (зміст «образу Я» в процесі онтогенетичного розвитку людини) та ін.
Науковий інтерес до вивчення сутності Я-концепції, питання самоактуалізації та самосвідомості виявляють й українські психологи (І. П. Андрійчук, І. О. Блохіна, А. С. Борисюк, С. В. Васьківська, О. М. Васильченко, О. І. Гура, Т. В. Дмитрова, М. М. Кононова, О. М. Кочубейник, С. В. Крутько, В. Д. Онищенко, В. Г. Панок, Н. І. Пов’якель, С. О. Ренке, Т. Д. Перепелюк, Т. М. Титаренко, К. Ю. Ушакова, А. В. Фурман, Г. В. Чайка, П. Р. Чамата, Н. В. Чепелєва, О. М. Шевцова та ін.), в працях яких, зокрема, важливе місце займають дані про особливості становлення професійної Я-концепції психолога.
Спираючись на дослідження С. О. Ренке розуміємо, що досі існує складність у розумінні типів, чинників і умов розвитку професійного образу «Я», можливостей впливу на процес його становлення, а також у визначенні особливостей розвитку професійної Я-концепції залежно від ґендеру й форми навчання. Крім того, привертає увагу тенденція останніх років до збільшення числа випускників – практичних психологів, що супроводжується суперечністю між кількістю спеціалістів та обсягом, якістю наданих ними психологічних послуг. З огляду на це, переконані, пріоритетним завданням сучасної вищої освіти має стати необхідність навчити майбутнього студента ЗВО самостійно взаємодіяти зі світом професійної галузі, що постійно розвивається, відповідати швидким змінам у сфері праці, які виражаються в ускладненні професійних завдань та вимагають творчого підходу до їх вирішення. Своєрідним рефреном у концепціях різних авторів-дослідників проблематики професійного розвитку звучать активність і самодетермінація як головні рушійні сили професіогенезу (Ткаченко, 2014). Важливо, щоб підготовка сучасного спеціаліста була орієнтована на його безперервний, всебічний особистісний і професійний саморозвиток, актуалізацію самосвідомості, на формування професійної ідентичності й адекватної самооцінки.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально виявити психологічні чинники розвитку професійної Я-концепції на етапі навчання у ЗВО та у процесі становлення професійного образу «Я» майбутнього психолога.