РОЛЬ ОСОБИСТІСНОГО ФАКТОРУ У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

У сучасній психології проблема вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості та їх впливу на різні види діяльності є однією з найбільш актуальних як у теоретичному, так і в практичному аспектах. У роботах низки дослідників докладно вивчена їх роль у формуванні особистості (Б. Г. Ананьєв, С. Д. Максименко, В. С. Мерлін, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, В. М. Русалов, О. П. Саннікова та інші), предметом багатьох досліджень є також встановлення взаємозв’язку між індивідуально-психологічними властивостями, які відносяться до різних рівнів організації особистості: конституціональними властивостями та особливостями характеру, властивостями нервової системи та професійною діяльністю суб’єкта, властивостями темпераменту та індивідуальним стилем саморегуляції тощо (Б. Г. Ананьєв, О. М. Коноз, Е. Кречмер, Н. В. Павлик та ін.).
Одним із гострих та недостатньо вивчених у цій області питань є виявлення ролі індивідуально-психологічних властивостей у виникненні та розвитку феномену емоційного вигорання, ризик появи якого найбільший серед фахівців, які тісно пов’язані з комунікацією, наприклад, педагогів, психологів, медичних працівників, викладачів, менеджерів та ін. На сьогодні проблема дослідження вигорання не є новою, але все ще не втрачає своєї актуальності, причина чого полягає у пришвидшенні загального темпу життя, збільшенні рівня навантаження та кількості обов’язків і відповідальності в рамках згаданих професій. Під час їхньої професійної діяльності виникає багато різноманітних ситуацій із високою емоційною напругою, інтенсивністю міжособистісного спілкування, необхідністю розв’язання конфліктних ситуацій, для чого вони витрачають багато зусиль та енергії, щоб встановити довірливі стосунки з іншими (клієнтами, учнями, колегами по роботі, керівництвом закладу), а також, щоб зберігати спокій та управляти власними емоціями у діловому спілкуванні. Як наслідок, виникає зниження ефективності діяльності, суб’єктивної задоволеності нею, розвивається негативне відношення до праці та організації, що нерідко супроводжується погіршенням психологічного і фізичного здоров’я та загальної якості життя. З огляду на це, варто розглянути особистісні фактори, які впливають на емоційне вигорання серед працівників сфери «людина – людина».
Метою дослідження стало вивчення специфіки феномену емоційного вигорання у медичних працівників, визначення ролі особистісного фактору в його виникненні та розвитку.