ЕТРУСКИ І СИБАРИТИ: ІЛЮЗІЯ АЛЬЯНСУ

Для дослідника соціально-політичної історії етрусків важливим є простежити і прояснити стосунки етрусків із навколишніми етносами і полісами. Етруски та сибарити – дві багато в чому уявні «таємниці» античної історії Західного Середземномор’я. Етруски досі вважаються «німими» завдяки складності інтерпретації етруської мови за наявності більш ніж 12 тис. відомих написів, насправді, більшість з яких – короткі й добре зрозумілі епітафії, що складаються здебільше з власних імен; сибарити – через неможливість відшукати точне місце, де знаходилося їхнє місто (скоріш за все, конфедерація кількох поселень), що тепер поволі відкривається археологам. Однак навіть після його відкриття слід визнати, що від архаїчного міста внаслідок пізніших забудов, заболочування, алювіальних відкладів двох річок, наслідків землетрусу та інших змін рельєфу мало що зберіглося [18, p. 1030; 27, p. 245, 246, 252, 253; 48, p. 45, 55; 63, p. 69; 71, p. 75-76, 82]. Контактам між цими народами присвячено чимало досліджень, однак ґрунтуються вони іноді на даних із творів античних авторів, що написані набагато пізніше занепаду Сибаритіди.