АДАПТИВНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСІБ З ПОРУШЕННЯМИ ЗДОРОВ’Я: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ

У розділі монографії здійснено комплексне теоретичне обґрунтування сучасних підходів до поєднання адаптивної фізичної культури та реабілітації осіб з порушеннями здоров’я у контексті професійної діяльності фахівця здоров’язбереження. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості осіб із порушеннями здоров’я, необхідністю підвищення ефективності відновлювальних заходів та модернізацією системи здоров’язбереження на засадах міждисциплінарності.

У процесі аналізу наукових джерел уточнено сутність понять «адаптивна фізична культура», «реабілітаційна діяльність» та «адаптивно-реабілітаційна діяльність», запропоновано авторські дефініції, що розкривають їх інтегративний характер і орієнтацію на відновлення, компенсацію та розвиток функціональних можливостей особи, а також підвищення якості життя. Обґрунтовано функції (відновлювальна, компенсаторна, профілактична, соціалізуюча) та принципи (індивідуалізація, доступність, безпечність, функціональна спрямованість) адаптивно-реабілітаційної діяльності як її методологічну основу. Розроблено інтегровану класифікацію осіб з порушеннями здоров’я за нозологічним, функціональним і віковим критеріями, що дозволяє забезпечити диференціацію адаптивно-реабілітаційних програм. Визначено сучасні підходи до поєднання адаптивної фізичної культури та реабілітації (комплексний, компетентнісний, персоналізований, біопсихосоціальний, функціонально-орієнтований) та обґрунтовано доцільність їх інтеграції у межах єдиної методологічної системи. Окреслено технології адаптивно-реабілітаційної діяльності, здійснено їх класифікацію та запропоновано структуру реалізації адаптивно-реабілітаційної програми, що включає діагностичний, проєктувальний, реалізаційний і контрольно-корекційний етапи. Розкрито зміст професійної діяльності фахівця здоров’язбереження, визначено систему його функцій і компетентностей, а також обґрунтовано роль міждисциплінарної взаємодії як умови ефективності адаптивно-реабілітаційного процесу. Визначено перспективи розвитку адаптивної фізичної культури та реабілітації, пов’язані з цифровізацією, персоналізацією програм, інтеграцією у систему освіти та розширенням професійної ролі фахівця здоров’язбереження.