МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ПОВСЯКДЕННІ – ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СПОГАДІВ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ

Свого часу Дмитро Антонович у передмові до збірника лекцій з історії української культури зазначив: «... Культурний розвиток кожного народу відбувається в процесі постійних взаємовідносин різних людей між собою, у процесі культурних впливів однієї людини на іншу та постійного перетину культурних впливів». Відтоді, уявлення про пограничний характер української культури міцно укорінилося в науковому дискурсі.
Науковці слідом за Белзом Паскалем і філософами екзистенціалістами зазвичай сприймають її як цілісний феномен, що поєднує в собі різноманітні елементи, котрі взаємодіють між собою. Даний тип культури розглядається як такий, що виникає й функціонує на перетині різних традицій і характеризується амбівалентністю, внутрішньою суперечливістю, динамізмом, мінливістю та еклектичністю.
Учені, насамперед, прослідковують процеси взаємодії різних культурних елементів на рівні «високої», «елітарної» культури або ж у сфері компаративних фольклористичних чи етнографічних досліджень.
Водночас, спроб відстежити міжкультурну комунікацію на повсякденному рівні життя пересічного індивіда надзвичайно мало. Особливо коли мова йде про людину, котра не належить до художньої, політичної, ділової чи інтелектуальної еліти.