Опозиція “чоловік – жінка” у поемі Ганни Чубач “Спіймана світом”

Життєвий шлях Г. Сковороди ставав предметом художнього зображення в багатьох поетичних творах українських письменників, як-от у поемі П. Куліша “Грицько Сковорода”, у циклі віршів Б. Олійника “Сковорода і світ” у поезії Д. Білоуса “Всю Слобожанщину обміряв посох” тощо. До образу філософа звертається й поетка-сімдесятниця Ганна Чубач у поемі “Спіймана світом”.

З усього сковородинського творчого спадку Г. Чубач вирізняє поетичну збірку “Сад божественных пҌсней”, написану в 50–80-х роках ХVІІІ століття: “І “Сад пісень” і мариться, і сниться (Сковороді – Є. С.)” (Чубач, 2012) (далі цитуємо текст поеми за цим виданням). Мисткині особисто близька ця збірка своєю простотою й філософічністю: “У “Сад пісень”, премудрий і ясний, / Моя душа наївно поспішає”.