Сучасні соціогуманітарні проблеми в історії: компаративні нариси

Історія ніколи не була лише розповіддю про минуле. Вона щоразу поверталася до читача запитаннями – про людину і владу, свободу і відповідальність, віру і насильство, співжиття і конфлікт. Звернення до історії в умовах сучасних глобальних викликів не повинно бути суто академічним ритуалом. Важливо віднаходити саме ті «точки прориву», де фундаментальна наука транспонується в актуальну практичну площину.
Колективна монографія «Сучасні соціогуманітарні проблеми в історії: компаративні нариси» презентує читачу комплексний науковий погляд на історичний процес як багатовимірний простір формування світоглядів, соціальних практик, політичних інституцій і культурних моделей. Об’єднані у виданні розділи охоплюють тривалу історичну ретроспективу – від витоків людського мислення й античних форм суспільної організації до викликів модерної та новітньої доби, що визначають контури сучасного світу.
Ця монографія запрошує читача не лише простежити історичні сюжети різних епох, а побачити в них відлуння проблем, які залишаються болісно актуальними сьогодні: як формуються світогляди, чому виникають і руйнуються союзи, яким чином влада впливає на людину, де проходить межа між переконанням та примусом тощо.
Відправною точкою монографії є звернення до фундаментальних проблем антропогенезу та формування світогляду людини.
Дослідження історичних закономірностей становлення світоглядних уявлень давніх людей дозволяє осмислити витоки соціального мислення, моральних норм і символічних систем, без яких неможливе існування жодного суспільства. Саме в ранніх формах уявлень про світ, людину й сакральне закладалися архетипи поведінки, моделі колективної взаємодії та способи інтерпретації реальності, що зберігають свій вплив упродовж тисячоліть.
Занурення у витоки людського світогляду неминуче підводить до питання: яким чином первісні уявлення про світ трансформувалися в складні соціальні й політичні системи? Антична цивілізація стала тією історичною сценою, де міф, раціональність і прагнення до влади вперше вступили у відкритий і драматичний полілог.

Антична проблематика продовжується аналізом політичних контактів і союзів у середземноморському світі. Дослідження ілюзії альянсу між етрусками і сибаритами висвітлює складність міжетнічних відносин, обмеженість політичних компромісів і роль культурних чинників у формуванні історичних конфліктів. У цьому контексті античність постає не як ідеалізована «колиска цивілізації», а як простір складних і часто суперечливих процесів, що мають прямі паралелі з політичними реаліями пізніших епох.
Подальший розвиток античної тематики представлений дослідженням формування демократичної еліти в Афінах V століття до н. е. Цей розділ акцентує увагу на механізмах добору, легітимації та функціонування політичної еліти в умовах ранньої демократії. Актуальність цієї проблематики зумовлена сучасними дискусіями щодо кризи представницьких інститутів, ролі політичних лідерів і відповідальності громадян у демократичних суспільствах. Від загальноцивілізаційних моделей монографія переходить до локальних і регіональних ландшафтів, що дозволяють глибше зрозуміти динаміку історичного розвитку. Дослідження міста Горошин у контексті історії Східної Європи підкреслює значення археологічного та краєзнавчого підходів для реконструкції минулого. Локальна історія в цьому випадку постає як важливий інструмент збереження історичної пам’яті та осмислення регіональної ідентичності у ширшому цивілізаційному контексті.
Наступний тематичний блок присвячений інтелектуальній історії та розвитку ідей. Аналіз концепцій громадянського виховання й освіти у гуманістів XIV–XVI століть демонструє трансформацію уявлень про роль особистості, освіти та громадянської відповідальності в європейському суспільстві. Ці ідеї стали підґрунтям для формування модерних освітніх систем і досі залишаються актуальними в умовах переосмислення цінностей гуманізму та громадянського суспільства.
Ідейна еволюція раннього модерну логічно продовжується дослідженням творчості Френсіса Бекона. Соціально-політичні, філософсько-педагогічні та етичні рефлексії мислителя відображають перехід від гуманістичної традиції до нової наукової раціональності. У центрі уваги постає проблема знання як інструменту влади й суспільного прогресу, що особливо резонує з сучасними дискусіями про роль науки, освіти та технологій.
Від ідей та інтелектуальних практик монографія переходить до соціальної історії модерної доби. Ідеї управління суспільством і державою не існували лише «у вакуумі» чи «на папері». Вони мали реальне втілення у соціально-політичних проєктах і практиках. Подальші розділи монографії звертаються до конкретних історичних прикладів взаємодії держави, суспільства й окремих спільнот.
Дослідження іноземних поселенців в українських землях Російської імперії, зокрема німецьких колоній на Полтавщині, розкриває проблеми міжкультурної взаємодії, економічної адаптації та соціальної інтеграції. Цей сюжет дозволяє осмислити історичні витоки багатокультурності українського простору та механізми співіснування різних етнічних і конфесійних груп.
Проблема міграції та соціальної політики отримує подальший розвиток у розділі, присвяченому внутрішній політиці США щодо китайського населення у другій половині ХІХ століття. Критичний аналіз дискримінаційних практик через призму художнього тексту актуалізує питання расової нерівності, ксенофобії та прав людини, які залишаються гострими й у сучасному глобалізованому світі.
Соціальні трансформації початку ХХ століття представлені дослідженням громадських ініціатив українського селянства на Лівобережжі. Аналіз діяльності статутних товариств демонструє потенціал самоорганізації, громадянської активності та локального самоврядування, що формували передумови модернізаційних процесів в українському суспільстві.
ХХ століття постає у монографії як доба граничних контрастів – між прогресом і насильством, раціональністю й маніпуляцією. Трагічні виклики ХХ століття знаходять відображення у розділі, присвяченому агітаційній політиці нацистської окупаційної влади. Дослідження матеріалів регіональної преси Чернігівщини дозволяє реконструювати механізми пропаганди, маніпуляції свідомістю та примусової мобілізації населення в умовах війни, що має важливе значення для осмислення досвіду тоталітарних режимів.
Післявоєнна історія та радянський період представлені аналізом державної політики щодо культових споруд у 1960–1970-х роках. Цей розділ розкриває складні взаємини між державою і церквою, ідеологією та релігією, що дозволяє глибше зрозуміти природу радянської секуляризації (або ж сакралізації комунізму) та її довготривалі наслідки.
Релігійна проблематика отримує ширше узагальнення в дослідженні становлення та розвитку Римо-католицької церкви на Півдні України. Розгляд цього процесу в національному та європейському контекстах підкреслює транснаціональний характер релігійних інституцій і їхню роль у формуванні культурної та соціальної ідентичності регіону.
Завершальні розділи виводять читача до сучасних геополітичних реалій, де історія вже не є завершеним наративом, а формується тут і зараз.
Аналіз геополітичних реалій постбіполярного світу та розширення НАТО на Схід виводить читача до осмислення сучасних міжнародних відносин, проблем безпеки та історичної пам’яті, логічно замикаючи довгу історичну траєкторію, представлену у виданні.
Таким чином, монографія постає як цілісне дослідження, в якому історія розглядається не фрагментарно, а як безперервний процес взаємодії ідей, інституцій та людей. Видання адресоване науковцям, викладачам, здобувачам освіти та всім, хто зацікавлений у глибокому й відповідальному осмисленні соціогуманітарних проблем минулого і сучасності.